ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ КОРАБЛЯ ДОПОМОГОЮ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ СУМІСНОСТІ ЕКІПАЖА.

  • В. А. Євдокимова Херсонська державна морська академія
  • О. В. Дєєва Державна служба статистика, м. Київ
  • Л. Г. Хаєт Служба допомоги, м. Берлін, Германія
Ключові слова: безпека судна, людський фактор, психологічний тренінг, корпоративна культура, комунікативна компетентність.

Анотація

Зростання числа суден, їх розмірів і швидкостей, поява нових небезпек на морі, підвищення напруженості в міжнародних відносинах та системний тероризм – обумовлюють все більшу гостроту питань забезпечення безпеки судна. Втрата безпеки судна, виникнення тієї чи іншої загрози або небезпеки має своїм джерелом як агрегати, механізми і пристрої судна, так і «людський фактор», значення якого з розвитком техніки зростає. Постійно ускладнюються процеси відбору, підготовки та підвищення кваліфікації моряків, що вимагає участі цілого ряду фахівців, в тому числі, психологів. Флоти багатих країн широко і постійно використовують послуги кваліфікованих психологів, вітчизняний флот вдається до цього в значно меншому ступені. Поліпшити міжособистісні відносини в екіпажі судна, підвищити комунікативну компетентність усіх його членів можна за допомогою психологічного тренінгу. Метою даної роботи   є обґрунтування актуальності проведення психологічного тренінгу в екіпажах кораблів, опис концепції та методики тренінгів, їх ходу і результатів, отриманих практичних рекомендацій. Психологічний тренінг в екіпажі корабля будується з урахуванням особливостей його психологічної атмосфери та корпоративної культури. Завдання психологічної допомоги частково протиставлені один одному, конкурують один з одним, а частково сприяють один одному, підвищуючи загальну ефективність тренінгу за рахунок синергетичних ефектів. Природною реакцією на пригнічення вищих потреб людини на догоду тваринам потребам у західному суспільстві є акцентування духовної складової, пріоритету вищих цінностей людського існування. Розроблено концепцію тренінгу, що передбачає міждисциплінарний підхід, використання як духовних, національних   і професійних традицій, так і сучасних досягнень філософії, психології, соціології; холістичний підхід до розвитку особистості; включення всіх аспектів розвитку особистості з домінантою духовної складової. Відповідно до концепції тренінгу сумісності екіпажу сформульовані організаційно-методичні принципи роботи тренінгових груп, методика і програма тренінгу, організаційна структура. сформований і підготовлений колектив тренерів, відібрані етюди  і вправи, підготовлені тестові та роздаткові матеріали. Використовували широкий спектр тренінгових методик, більшість з них запозичили з літератури, проте в ході занять вони піддавалися модифікації та адаптації до конкретних умов занять, складом учасників, ситуації тренінгу. Ряд використаних етюдів і вправ були спеціально розроблені для даного тренінгу.

Посилання

Андреева Г. М. Социальная психология. – М. : Аспект-пресс, 1999. – 367 с.

Анохин П. К. Опережающее отражение действительности // Вопросы философии. – 1962. – № 7. – С. 97-106.

Анохин П. К. Принципиальные вопросы общей теории функциональных систем // Принципы системной организации функций. – М. : Наука, 1973. – С. 5-28.

Ахмедов Т. И., Жидко М. Е. Психотерапия в особых состояниях сознания: история, теория, практика. – Харьков : Фолио; М. : АСТ, 2000. – 768 с.

Берн Э. Групповая психотерапия. – М. : Академический проект, 2000. – 464 с.

Вачков И. В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники. – М. : Ось-89, 1999. – 176 с.

Глотов Ю. Г. Безопасность жизнедеятельности человека на морских судах. – М. : Транспорт, 2000. – 320 с.

Корпоративная культура : аспекты управления / Г. Л. Хает, А. Л. Еськов, Л. Г. Хает и др. – Донецк : Донбасс, 2003. – 400 с.

Ломов Б. Ф. Вопросы общей, педагогической и инженерной психологии. – М. : Педагогика, 1991. – 296 с.

Марасанов Г. И. Социально-психологический тренинг. – М. : Совершенство, 1998. – 208 с.

Морено Я. Театр спонтанности. – Красноярск : Фонд ментального здоровья, 1993. – 126 с.

Немчин Т. А. Состояние нервно-психического напряжения. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1983. – 166 с.

Почебут Л. Г., Чикер В. А. Индустриальная социальная психология. – СПб. : Изд-во СпбУ, 1997. – 184 с.

Практикум по социально-психологическому тренингу / Под ред. Б. Д. Пары-гина. – СПб. : Изд-во Михайлова В. А., 2000. – 352 с.

Психогимнастика в тренинге / Под ред. Н. Ю. Хрящевой. – СПб. : Ювента, 1999. – 256 с.

Розенблат В. В. Проблема утомления. – М. : Медицина, 1975. – 220 с.

Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. – М. : Прогресс, 1990. – 368 с.

Сидоренко Е. В. Тренинг коммуникативной компетентности в деловом взаимодействии. – СПб. : Речь, 2002. – 208 с.

Симонов П. В. Высшая нервная деятельность человека: Мотивационно-эмоциональные аспекты. – М. : Наука, 1975. – 175 с.

Скотт Д. Г. Способы разрешения конфликтов. – К. : Издательское общество Верзилин и К., 1994.

Фролов М. В., Милованова Г. Б. Электрофизические помехи и контроль состояния человека-оператора. – М. : Эдиториал УРСС, 1996. – 160 с.

Цзен Н. В. Психотренинг: игры и упражнения / Н. В. Цзен, Ю. В. Пахомов. – М. : Класс, 1999. – 272 с.

Элиаде М. Тайные общества: Обряды инициации и посвящения. – М. : Гелиос; Киев : София, 2002. – 352 с.

Ялом И. Теория и практика групповой психотерапии. – СПб. : Питер, 2000. – 640 с.

Яценко Т. С. Психоаналитическая интерпретация комплекса тематических психорисунков (глубиннопсихологический аспект) / Т. С. Яценко, Я. М. Кмит, Л. В. Мошенская – М. : СИП РИА, 2000. – 194 с.

Allport G. W. Becoming: Basic Considerations for a Psychology of Personality. – New Haven: Yale University Press, 1955.

Kompetenztraining / Hrsg. W. D. Oswald, T. Gunzelmann. – Göttingen, 2001. – 546 р.

Vopel K. W. Kreative Konfliktlösung: Spiele für Lern und Arbeitsgruppen. – Hamburg: Iskopress, 2008.

Опубліковано
2015-08-26